Типи колишніх прибуткових будинків Києва. Частина 2

Наступним етапом збільшення житлової площі на ділянці забудови такого самого розміру став Н-подібний план будинку, причому на фасад ця «літера» виходила поставленою руба. Внутрішнє розташування парадних сходів («чорні» розміщувалися обабіч них) спонукало зсунути на півповерхи квартири фасадної і тильної частини будинку — задля спільного користування одними парадними сходами. Така схема є характерною вже для будинків, споруджуваних на початку 1910-х років, під час другої київської «будівельної лихоманки» (Кузнєчна, 9; Жилянська, 41; Пушкінська, 21).

Чи не найвигадливішу конфігурацію мав найбільший та найвищий у Києві будинок Л. Б. Гінзбурга (Інститутська, 16-18 — не зберігся), де від землі було взято все. Якщо розміри земельної ділянки дозволяли, прибутковий будинок споруджували у вигляді замкненого в каре прямокутника — з вікнами, звернутими всередину подвір’я з усіх чотирьох боків (Фундукліївська, 10, 32; Тарасівська, 9; Терещенківська 13; Велика Васильківська, 34).

Вул. Велика Васильківська, 34.  Фото 1993 р.

Окремо слід зазначити планування наріжних, найчастіше Г-подібних у плані будинків. Вже саме розташування ділянки разом з вимогами постанов міської Управи диктувало завжди неординарне рішення. Само собою виходило дві секції з двома парадними ходами. Кожен наріжний будинок неодмінно оздоблювався вежею, шатром, шпилем, добре помітними здаля, а в плані виділявся еркером, виступом, лоджією, входом до магазину, що найчастіше розміщувався у такому місці на першому поверсі (Фундукліївська, 30/10; Прорізна, 24/39; Володимирська, 40; Велика Житомирська, 8 і 40).

Великі будинки, розміщувані на наріжних ділянках, не завжди мали симетричне вирішення фасадів та однакове планування помешкань. Так, відомий прибутковий будинок Б. В. Мороза (Володимирська, 61/11, ріг Караваєвської), маючи, відповідно до ділянки забудови, більшу протяжність уздовж Караваєвської вулиці, одержав і різне планування: найбагатші помешкання групувалися вздовж вул. Караваєвської — величчю й помпезністю відзначаються й парадні сходи з цього фасаду, натомість бічний вхід з вул. Володимирської облаштовано доволі скромно.

Вкрай раціонально використано велику земельну ділянку на вул. Верхній Вал, 54, де споруджено 11-секційний будинок, фасад якого простягнувся на Верхньому Валу, поперечній вул. Почайнинській, та на Хорива.

Загалом, повторення у плануванні досить рідкісні: кожен архітектор був вільним у творчості. Однак перші паростки типізації житлового будівництва зійшли не тепер. Так, заощаджуючи кошти, домовласники ще сто років тому вдавалися до повторного використання проектів, про що свідчать у Києві прибуткові будинки Ф. Михельсона на вул. Пушкінській, 35 і 37 (фасадні й флігельні, споруджені у 1888 і 1896 роках) або на вул. Кузнєчній, 9, на вул. Некрасовській, 4-6, на Андріївському узвозі, 2 (з деякими несуттєвими змінами і на один поверх вище). Чимало повторень було і у творчому доробку техніка-архітектора А.-Ф. К. Краусса.

Іншими різновидами типізації були дво- та трисекційні будинки (Інститутська, 27/6; Банківська, 3-5; Мала Васильківська, 12; Володимирська, 48-А), споруджувані в рядовій, так званій «стрічковій», забудові кварталів. Втім, це не стосується тих випадків, коли власник садиби мав змогу придбати чи успадкувати й забудовувати садибу у кілька етапів (Велика Житомирська, 8, 8-А, 8-Б; Обсерваторна, 17, 19, 21; Ярославів Вал, 14, 14-А).

Досить поширеним був прийом забудови в глиб ділянки, якщо за розмірами така можливість існувала. Так споруджували флігель у другому ряду (Ярославів Вал, 14; Велика Васильківська, 25; Мала Васильківська, 4, 8, 20, 22, 27, 29, ЗО, 34, 38; Мала Володимирська, 32, 74; Бульварно-Кудрявська, 14, 21; Львівська, 66; Святославська, 4) заввишки не менше від фасадного будинку або й у третьому ряду, якщо це дозволяли глибина ділянки та мінімальна відстань між фасадами, зумовлена відповідними постановами міської Управи (Пушкінська, 12; Мала Володимирська, ЗО, 45; Бульварно-Кудрявська, 8).

Чимало цікавих архітектурних вирішень із-за будови ділянки, і планування помешкань виникло на початку XX століття, коли зросла майстерність зодчих і апетити замовників-домовласників. Так, досить поширеним був прийом облаштування магазинів, крамниць, майстерень, різних закладів на перших-других поверхах прибуткових будинків. Це були й шикарні магазини-салони на два поверхи (Миколаївська, 9), і скромні торговельні приміщення, де вхід розташовувався поміж двох невеличких вітрин, під якими часто були вікна з ґратами — для освітлення підвалу, де зберігалися товари (Михайлівська, 11), або з низеньким антресольним поверхом над магазином (Бульварно-Кудрявська, 51), де міг мешкати і сам лавочник.

І все ж архітектор змушений був підкорятися розмірам ділянки, усталеним прийомам, вимогам постанов міської Управи і смакам замовника.

Прибутковий будинок по вул. Рейтарській, 25 споруджено 1899 р. за проектом архітектора А.-Ф. К. Краусса на ділянці з непрямими кутами. Щоб виправити цей недолік, архітектор випрямляв кути перегородками, влаштовуючи стінні шафи та перехідні шлюзи. Фото 1988 р.