Типи колишніх прибуткових будинків Києва. Частина 1

За призначенням прибуткові будинки, тобто такі, що здавалися повністю чи поквартирно в оренду й приносили власникові прибуток, можна поділити на два види: житлові та виробничі. З останніх чи не найбільшим у Києві можна назвати прибутковий будинок греко-синайського Свято-Катерининського монастиря, споруджений 1912 року і відданий в оренду М. М. Вайнтробу; будинок призначався для розміщення торгових складів, банків, контор (Контрактова площа, 2-А).

Можна ще зазначити готелі, «умебльовані кімнати», які також приносили чималий прибуток власникам.

Значного поширення набули й невеличкі затишні й привабливої архітектури прибуткові будинки, які умовно можна назвати будинками «особнякового типу». Звичайно кращу квартиру займав там сам домовласник, решта здавалася внайми.

Темою ж нашого дослідження обрано саме багатоповерховий прибутковий будинок секційного типу, який став наймасовішим попередником пізнішої міської забудови, здійснюваної у 30—50-ті роки за індивідуальними проектами, а в 60—90-ті роки XX ст. — за типовими проектами суцільними житловими масивами.

Так само як в інших великих містах Європи того часу, київські житлові секційні прибуткові будинки за архітектурно-планувальною схемою еволюціонували від простої прямокутної форми плану, через найпоширеніший Т-подібний план — до складної конфігурації. Поступово вдосконалюючи план, архітектори тим часом прагнули якнайзаощадливіше використати площу ділянки, особливо дорогої, у центрі міста. Головна увага зосереджувалася саме на зискові (та, дуже часто, на шкоду вимогам гігієни). У такий спосіб з’являлися будинки-монстри з похмурими дворами-колодязями, де ніколи не бувало сонця, де застоювалося зіпсоване повітря (Пушкінська, 21—23; Михайлівський провулок, 1 і Прорізна, 18-20; Тарасівська, 9; Мала Васильківська, 34). Саме такі негативні зразки ставали головними аргументами у суперечках про доцільність подібної забудови міст, зокрема й Києва.

Прибутковий будинок по вул. Ярославів Вал, 4. Парадні сходи при вуличному фасаді розкрито вікнами, а перед останнім поверхом - балкончиком. Архітектор Й. Зекцер, 1907.  Фото 1993 р.	Прибуткові будинки по вул. Великій Васильківській, 44 (праворуч, архітектор А.-Ф. К. Краусс, 1898- 1899) та 46 (архітектор Е. Брадтман, 1911-1912). Парадні сходи розміщено вглибині. На першому поверсі - крамниці.  Фото 1993 р.

Отже, як приклад простої композиційної схеми, можна назвати триповерховий на підвальному поверсі прибутковий житловий будинок генерал-лейтенанта О. С. Павлова, споруджений 1895 року (тобто на початку першої «будівельної лихоманки») за проектом військового інженера М. І. Чекмарьова на вул. Пушкінській, 33. Односекційний, симетричний, з брамою проїзду праворуч і центрально розташованими сходами при обох фасадах («парадні» на вулиці і «чорні» на подвір’я), будинок мав по дві однакові квартири на поверсі, кожна — на шість кімнат. На фасад виходило по три кімнати: кабінет, вітальня, спальня, на двір — дві дитячі (або дитяча й будуар), їдальня, а також кухня.

З кухні двері вели на «чорні» сходи та до комірчини, де мешкала кухарка. Комора (поруч) сполучалася дверима з невеличким коридором «чорного» ходу: сюди зручно було заносити дрова (для опалення й готування їжі), різні припаси. Туалет і ванна кімната розміщувалися біля вхідних дверей і передпокою. Знадвору будинок має невеличкий ризаліт, що слугував для збільшення площі кухонь та розміщення «чорних» сходів. Подібна схема мала значне поширення, технічно удосконалювалася. Так, у прибутковому будинку, спорудженому 1909 року на замовлення генерал-майора Ф. А. Ягимовського за проектом цивільного інженера В. А. Безсмертного на вул. Гоголівській, 23, застосовано односекційну схему з двостороннім розташуванням квартир на чотири і п’ять кімнат кожна. Але, крім оригінально оздобленого фасаду, тут зручнішим є планування, передбачено антресольні поверхи для прислуги тощо.

Вельми заощадливо використано площу забудови для флігеля по вулиці Басейній, 5-Б, що належав київському першої гільдії купцеві X. А. Файбишенку. Академік архітектури В. М. Ніколаєв 1900 року спроектував тут чотириповерховий будинок з одним парадним та двома «чорними» ходами, з розташуванням чотирьох три- та чотирикімнатних квартир на поверсі. Щоправда, квартири не мали ванних кімнат та кімнат для прислуги і розраховувалися на клієнтів скромного достатку.

Більш досконалим був розвинутий Т-подібний план, дуже зручний на вузьких ділянках. У таких будинках парадні сходи віддалялися вглиб, вивільняючи фасадну частину для житлових приміщень. Відтак з’являлася додаткова кімната, використовувана зазвичай (з окремим входом зі сходової площадки та сполучувана з сусіднім приміщенням) для кабінету - приймальні, де представники вільних професій (лікарі, адвокати, інженери тощо) могли вести прийом клієнтів. Решта приміщень розташовувалася аналогічно будинкам прямокутного плану, але Т-подібна конфігурація дозволяла зручніше розпланувати квартиру, дати більше світла в допоміжні кімнати, розмістити в кутку балкон тощо. Видовження «ніжки» літери «Т» в глиб подвір’я дозволяло розміщувати в цій частині по кілька кімнат.

П-подібний у плані прибутковий будинок по вул. Великій Васильківській, 18 розвинено на ділянці вглиб і розкрито вікнами й балконами у власний вузький та затісний двір. Архітектор А. Трахтенберг, 1911 р.  Фото 1993 р.	Характерний Т-подібний план прибуткового будинку з парадними сходами при вуличному фасаді та двостороннім розташуванням квартир. Вул. Дмитрівська, 33, II поверх.	Прибутковий будинок Н-подібного плану — максимальне використання площі забудови. Вул. Кузнєчна, 9, 1911р.  Фото 1993 р.