Розбудова Києва. Історія столичних прибуткових будинків. Частина 3

Згідно з даними Всеросійського перепису 1897 року, чисельність населення Києва становила 259711 чоловік — проти, зазначимо, лише 127000 чоловік у 1874 році, тобто менш як за чверть століття місто чисельно зросло удвічі. А ось яким був у 1897 році склад киян за соціальним походженням:

• дворян потомствених — 13220 чоловік;
• дворян особистих — 12 060 чоловік;
• духовенства білого — 744 чоловіки;
• духовенства чорного — 1055 чоловік;
• почесних потомствених громадян — 8 353 чоловіки;
• особистих громадян — 11157 чоловік;
• купців — 6806 чоловік;
• міщан — 118530 чоловік;
• цехових — 456 чоловік;
• селян — 68 200 чоловік;
• колоністів — 150 чоловік;
• євреїв-землеробів — 154 чоловіки;
• військових, що не перебувають на службі, — 10448 чоловік;
• іноземних підданих — 5 634 чоловіки;
• інших — 2 754 чоловіки.

Наведені дані свідчать, що переважну більшість киян за соціальним походженням становили міщани (45,6%) та селяни (26,3 %), загалом 186 730 чоловік, або 71,9 % від чисельності усього населення міста. Лише 25280 чоловік, або менше 10% населення, становили в Києві особи дворянського походження — тобто ті, хто, на перший погляд, мав би займати краще житло. Однак насправді чимало киян, які за соціальним походженням належали до нижчого стану (міщани, селяни, інші), інколи, і навіть дуже часто, посідали в суспільстві становище значно вище, ніж деякі дворяни, — маючи у приватній власності заводи, фабрики й ті самі прибуткові будинки.

У розпал «будівельної лихоманки» відшуковувалися нові вільні ділянки, переважно незаймані, розташовані в центрі або близько до нього. «У зазначений період посиленого домобудівництва в Києві утворилося кілька нових чудових вулиць: це, насамперед, вулиці, розбиті на колишній велетенській садибі Мьорінга (Миколаївська, Ольгинська, Мерінгівська і Нова), та Святославська вулиця, що виникла в Афанасіївському яру (неподалік міського театру)». У цей час найбільше прибуткових будинків було зведено на вулицях Басейній, Безаківській, Бульварно-Кудрявській, Великій Васильківській, Великій Володимирській, Великій Житомирській, Верхньому та Нижньому Валах, Волоській, Гоголівській, Дмитрівській, Жилянській, Інститутській, Караваєвській, Кирилівській, Костянтинівській, Кузнечній, Львівській, Лютеранській, Малій Васильківській, Малій Володимирській, Малій Житомирській, Маріїнсько-Благовіщенській, Михайлівській, Межигірській вулиці й Михайлівському провулку, Несторівській, Олександрівській, Паньківській, Прорізній, Пушкінській, Рейтарській, Святославській, Софіївській, Стрілецькій, Трьохсвятительській, Фундукліївській, Хорива, Хрещатику, Ярославовому Валу, Ярославській. На кожній із цих вулиць було зведено у цей час від 5 до майже 50 (приміром, на Маріїнсько-Благовіщенській) прибуткових будинків, а загалом — близько 850 (за підрахунками автора).

На початку XX століття загальна економічна криза позначилася й на київському будівництві: «...вільних коштів не виявилось, банки зіщулилися — настала так звана домовласницька криза». А далі — ганебна російсько-японська війна, перша російська революція 1905 року. Будівництво в Києві майже припинилося.
Порівняння статистичних даних за подальший період розвитку Києва свідчить, що чисельність населення зростала до 1906 року досить незначно: так, з 319,0 тис. чоловік у 1902 році населення зросло до 336,8 тис. чоловік у 1906 році, тобто менш як на 6%. Далися взнаки загальні економічна та політична кризи.
Однак згодом настає друга київська «будівельна лихоманка».
Звернімось до свідчень сучасника подій: «В останні роки затишшя, що настало в міському домобудівництві, змінилося знову пожвавленням, і за 1907-1912 роки Київ збагатився цілим рядом (близько 800) нових величезних будинків гарної архітектури».
У період другої «лихоманки», що тривала до початку Першої світової війни, найбільше прибуткових будинків з’явилося на вулицях Бульварно-Кудрявській, Великій Васильківській, Великій Житомирській, Кузнєчній, Львівській, Малій Васильківській, Малій Володимирській, Маріїнсько-Благовіщенській, Пушкінській, Рейтарській, Тарасівській, Фундукліївській, Чеховському провулку, Ярославовому Валу, а загалом — близько 350 (за підрахунком автора).