Довгострокова оренда
Додати для порівняння
Швидкий зв'язок
×

Показувати ціну в UAH

Статті про нерухомість
21.08.2012

Вулиця прорізна - центр культури та розваг.

Вулиця Прорізна відома з кінця 1840 - початку 1850 рр.

1
вул. Прорізна. Листівки

З князівських часів від Золотих воріт до долини, де нині Хрещатик, проходив київський оборонний вал. Ця оборонна система, збудована згідно наказів Володимира і Ярослава, проіснувала до 1830-1850 рр., потім втратила своє стратегічне значення. В 1833 році імператор Микола I особисто розглянув і підписав план реконструкції Києва. Саме згідно з цим планом остаточно були зруйновані Старокиївські укріплення часів Ярослава Мудрого. Тоді ж і був «прорізаний» один з валів і прокладена вулиця, яка в офіційних документах з початку 1850 років мала назву Мартинівська ( за прізвищем домовласника), потому Золотохрещатицька, Прорізна…

А ось в період 1863-1918 рр. — Васильчиковська. Васильчиков Іларіон Іларіонович (1805-1862), князь, генерал-губернатор Київський військовий, Подільський та Волинський.

З 1919 року вулиця носила ім’я Свердлова Якова Михайловича (1859-1919 рр.). Саме Свердлов разом з Володимиром Леніним (Ульяновим) прийняли рішення про розстріл Царя з дружиною та дітьми.

3

09.08.1956 р. Вул. Свердлова (зараз Прорізна) в кварталі між
Хрещатиком та Пушкинською. Фото з сайту photohistory.kiev.ua

Цікаво, що в період німецької окупації (1941-1943 рр.) вулиця називалась Прорізною. Після звільнення Києва, знову стала називатись Свердлова. І тільки в 1990 році вулиці знову повернули її історичну назву — Прорізна. Нині вулиця іде від Хрещатика до Володимирської вулиці, до неї прилучаються вулиці Пушкінська, Бориса Грінченка, Паторжинського (до 1992 року — Михайлівський провулок).

Забудова Прорізної в ХIX столітті проводилась відповідно до проектного плану забудови міста. Вулиця була зарахована до Першого розряду, тобто дозволялось будувати тільки кам’яні будинки з вогнестійкими дахами. Основна забудова проводилась в період 1880-1900 рр. Будинки будувались 3-х та 4-х поверхові з вишуканою сучасною архітектурою. Декоративне оформлення фасадів цих прибуткових будинків (переважав стиль модерн) відрізнялось ліпними орнаментами, скульптурами, малюнками металічних огорож. Перші поверхи використовувались для магазинів, агентств і т.д.

В 1910 році по крутій Прорізній відкрили трамвайний рух до Шулявки. Не дивуйтеся, в ті часи київські трамваї ходили и по більш крутим вулицям — такий вже рельєф нашого міста! Працівники трамвайних депо добре слідкували за якістю гальмівних систем вагонів!

На початку XX століття на розі Прорізної та Пушкінської вперше легально був відкритий Український дім. В 1918 році під час громадянської війни, дім було зачинено.

24 жовтня 1941 року на п’ятий день нацистської окупації Києва, агенти НКВС підірвали суміжні з Хрещатиком будинки № 28/2 і 30/1, що призвело до величезної пожежі. Палали всі будови нижніх кварталів вулиці (окрім будинків № 9 і №17) до самого Михайлівського провулку.

Сучасний вигляд вулиці сформувався в 1950 році згідно з Генеральним планом повоєнної відбудови Києва.

І сьогодні, незважаючи на втрати, по вулиці збереглося чимало об’єктів, які мають історико-культурну цінність для України. Так в будинку № 4 мешкав літературознавець, письменник Ю. Івакін, в будинку № 7/2 — історик, академік АН УССР А. Скоба, в будинку № 9 в ХІХ столітті жили викладачі музичного училища Ф. фон Мулерт та Е. Риб, яких в 1891 році відвідав композитор П. Чайковський, в будинку № 18/1 мешкав поет Є. Плужник. Зараз на його честь названа Центральна бібліотека Шевченківського району по вулиці Прорізній, 15. В скверах на початку вулиці встановлені пам’ятники: біля будинку № 3/5 — філософу, поету, засновнику сучасної туркменської літератури Махтумкале. Біля будинку № 6 — літературному персонажу М. Паніковському. А біля будинку № 8 — режисеру, актору, перекладачу, теоретику театру та кіно, драматургу і публіцисту Лесю Курбасу. В будинку №17 в період 1944-1986 рр. був кінотеатр —Комсомолець України, потім тут відкрився Київський Молодіжний театр.

Опис вулиці був би недостатній без згадки про її значення в культурному та розважальному житті міста. На розі з вулицею Володимирською знаходилось відоме ще з дореволюційних часів кафе «Маркіз», яке відвідували О. Вертинський, К. Паустовський, М. Булгаков та інші. В радянські часи кафе отримало неофіційну назву «Коктейль-хол» і стало улюбленим місцем київської богеми — артистів, поетів, літераторів, художників… Цікаво, що тут подавали незвичайний коктейль — «Маяк» (ром зеленого кольору з яєчним жовтком). Кажуть, що цей «Коктейль-хол» зачинили через те, що його винахідливий працівник обладнав у підвалі кімнати для побачень, які невдовзі викрила міліція. Раніше бари, як такі, працювали тільки в київських готелях системи «Інтурист» за іноземну валюту і ,відповідно, тільки для іноземців. Аж раптом по Києву пройшли чутки, що на вулиці Свердлова (нині Прорізна, 4) поряд з Хрещатиком відкрився перший київський офіційний бар «Хрещатий яр». Народ посунувся гуртом, багато людей стояло біля входу і чекало поки звільниться столик. Приміщення було двоярусним, оздоблене прекрасними фресками.

А ось мені чомусь запам’яталась центральна київська дієтична їдальня на Прорізній, 6. Прийнятні ціни. Затишний чистий зал. Смачні, а головне, корисні страви — парові котлетки, молочні каші, сир, запіканка, компот…

© Віталій Баканов

«Забуті сторінки київського побуту»

Нещодавні статті

Teren Plus 1996-2024

This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policyand Terms of Service apply.

×

Швидкий зв'язок

Додатково

×

Дякую!
Ваша заявка відправлена.

Сталася помилка під час створення заявки