Довгострокова оренда
Додати для порівняння
Швидкий зв'язок
×

Показувати ціну в UAH

Статті про нерухомість
23.12.2011

Розбудова Києва. Історія столичних прибуткових будинків. Частина 4


Вул. Несторівська напередодні першої «будівельної лихоманки»

Софіївська площа. Хресний хід на день св. Володимира

Софіівська площа після спорудження прибуткових будинків Киево-Софіївського митрополитанського дому — №20

Вул. Несторівська напередодні першої «будівельної лихоманки». Праворуч — Володимирський собор.
Фото кінця XIX ст.

Софіївська площа. Хресний хід на день св. Володимира — 15 липня (за ст. ст.). Праворуч - монастирський мур.
Фото 1890-х років

Софіівська площа після спорудження прибуткових будинків Киево-Софіївського митрополитанського дому — №20 (ліворуч) та 22.
Листівка початку XX ст.

Згідно зі статистичними даними, населення міста зросло на І907 рік майже на 100 тисяч, або збільшилося на третину, що й зумовило другу «лихоманку». На її останньому етапі — 1914 році — міська управа надала ще 76 дозволів на спорудження нових кам’яних будинків, які мали бути заввишки лише по три й більше поверхів. Серед них:

  • чотириповерхових — 17,
  • п’ятиповерхових — 9,
  • шестиповерхових — 24,
  • семиповерхових — 7,
  • восьмиповерхових — 1.

Залюдненість Києва на 1914 рік становила по місту 626,3 тис. чоловік, або, у порівнянні з переписом 1897 року, зросла у 2,5 раза. Найчисельнішою ж вона була у дореволюційний час, вірогідно 1915 року, становлячи близько 631,0 тис. Уже наступного, 1916 року, в Києві налічувалося, за переписом, 571,6 тис. чоловік, що зумовлено як пересуванням військ, так і масовою панікою, яка охопила місто у зв’язку з наближенням лінії фронту і викликала евакуацію багатьох вищих та середніх навчальних закладів (суспільство цінувало й берегло своє майбутнє) та цілих родин киян на схід, переважно до Саратова.
Отже, з початком Першої світової війни житлове будівництво у Києві майже припинилося. Втім, за роки війни було споруджено кілька величезних військових училищ, казарми, фабричні корпуси, які до кінця XX століття використовувалися за прямим первісним призначенням.
На жаль, відсутність статистичних даних на період найвищого рівня розвитку міста до революції 1917 року не дозволяє зробити точні викладки про склад і стан забудови стосовно складу й чисельності населення міста. Можна навести дані за 1910 рік, які дадуть певне уявлення про власне цей час. Так, за тодішньої загальної чисельності населення міста (без околиць) у 468 702 чоловіки кількість домоволодінь становила 7 480, з яких у 4884 мали вартість, оцінювану не менш як 1 500 руб., тобто майже половина будівель вважалася малоцінною, була не кам’яною — дерев’яною, глинобитною тощо. Навіть не роблячи приблизних підрахунків, але зважаючи на те, що в будинках, оцінюваних менш як у 1500 руб., мешкала далеко не половина населення, можна зробити висновок про те, що значна його кількість мала мешкати у кам’яних будинках. Статистика радянської доби таких підрахунків з політичних міркувань ніколи не вела. Хоч контрасти в старому суспільстві дійсно були, і аж надто кричущі, однак можливість мати за гроші все, чого забажаєш, не йшла ні в які порівняння з «досягненнями» радянської «зрівнялівки».


Володимирський собор

Римо-католицький костьол св. Миколая.

Римо-католицький костьол

Володимирський собор. Архітектори
І. Штром, П. Спарро, О. Беретті, 1862-1882 рр.
Фото 1900-х років

Римо-католицький костьол св. Миколая. Архітектори С. Воловський,
В. Городецький, 1899-1909 рр.
Фото 1900-х років

Римо-католицький костьол
 св. Олександра. Архітектор
Ф. Мехович, 1817-1842 рр.
Фото 1900-х років

Центральна частина Києва у 1910-ті роки мала досить, як тоді любили наголошувати, «європейський» вигляд, набутий в результаті обох «будівельних лихоманок». Рештки того вигляду, попри всі здобутки й втрати радянської доби, продовжували формувати характерне обличчя столиці вже суверенної незалежної соборної України. Крім поодиноких мурованих храмів і монастирів, які лишилися від часів розквіту міста Володимира, міста Ярослава, від часів великокнязівських, від часів українського бароко, так щедро виплеканого гетьманами й старшиною козацькою, особливо гетьманом Іваном Мазепою, від усього того лишилися дорогоцінні вкраплення у різночасових шатах Києва. А наприкінці XIX — на початку XX століття у Києві зведено величезну кількість споруд: храми різних конфесій (православні собори, церкви, монастирі, римо-католицький костьол, іудейські синагоги, караїмську кенаса, молитовні будинки тощо), численні громадські будівлі (театри, цирк, іподром, велотрек, народні будинки, бібліотеки, міський музей, громадські зібрання різних станів суспільства тощо), критий ринок, лікарні, лазні, притулки, казарми, навчальні заклади різних рівнів, особняки і, нарешті, — тема цього дослідження — сотні багатоповерхових прибуткових житлових будинків. Саме вони за короткий термін існування створили дуже своєрідне середовище побуту величезного прошарку київської людності, певним чином вплинули на формування киян, їхніх звичок, манер поведінки, особистості. Але вони ж сприяли й поглибленню тієї соціальної прірви, яка, врешті-решт, складаючись з багатьох інших чинників, призвела до революцій.

Хоральна синагога. Архітектор
Г. Шлейфер, 1897 р. Листівка. 1900-х років

Лютеранська кірха. Архітектори
 І. Штром, П. Шлейфер,
1855- 1857 рр. Фото «Гудшон і Губчевський». 1900-ті роки

Караїмська кенаса. Архітектор
В. Городецький, 1899 - 1900 рр.
Фото 1900-х років

Нещодавні статті

Teren Plus 1996-2024

This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policyand Terms of Service apply.

×

Швидкий зв'язок

Додатково

×

Дякую!
Ваша заявка відправлена.

Сталася помилка під час створення заявки