Довгострокова оренда
Додати для порівняння
Швидкий зв'язок
×

Показувати ціну в UAH

Статті про нерухомість
12.10.2011

Готельний сервіс Києва. Історія

Історичні замальовки готельного сервіу Києва.

Четвертого квітня 1870 року відбулося урочисте освячення і відкриття найдовшого в усій тогочасній Європі залізничного мосту через Дніпро.

Пасажири, що прибували до Києва залізницею, з нетерпінням чекали появи в полі зору могутньої ріки, величезного, майже з версту, мосту і запаморочливих висот, де, за словами Михайла Булгакова, «розкинулось в зелені на горах найкрасивіше місто Росії – Київ».

Північна і Південно-Західна лінії залізниць сто років тому пов’язували Київ з Одесою, Брест-Литовськом, Жмеринкою, Єлисаветградом (нині Кіровоград), Кишиневом, Курськом ... Згодом прокладалися все нові й нові залізничні гілки, які сприяли тому, що «мати міст руських» ставала більш досяжною навіть для жителів колись далеких околиць країни.

Сім кур’єрських, поштових та вантажно-пасажирських поїздів з вагонами першого, другого і третього класів щодня приймав і відправляв у дорогу додому павільйон Центральної станції київських залізниць.

Нашого предка, який ступив на перон витонченого, збудованого в стилі старої англійської готики, Київського залізничного вокзалу, та ще й під звуки військового оркестру, переповнювало почуття власної гідності. Озирнувшись по сторонах і про всяк випадок запам’ятавши номер носильника багажу, який надавав свої послуги всього за п’ятдесят копійок, новоприбулий вручав йому квитанцію і чекав появи власного багажу, прислухаючись в цей час до вокзальної какофонії звуків.

Прибуття поїзда очікували численні кінні екіпажі і вислані готелями власні омнібуси.

Найняти екіпаж не складало жодних труднощів, але це коштувало досить дорого. Незважаючи на встановлену Міською Думою таксу, візники «заламували» набагато більше. Якщо проїзд від вокзалу до Хрещатика коштував за офіційним тарифом сорок копійок з людини і двадцять - за кожне багажне місце, платити доводилося не менше трьох рублів за екіпаж.

Дешевше, але й з меншою кількістю зручностей, можна було дістатися до потрібного місця, домовившись з вантажними візниками (біндюжниками), на яких такса не поширювалася. Зрозуміло, зовсім безкоштовно обходилася доставка багажу власними силами та пішки.

Ось приголомшлива «Пам’ятка приїжджому» зразка 1912 року, масово розтиражована друкарським способом і розповсюджена серед гостей Київським товариством загальної моралі: «Чітко запам’ятавши назву готелю і про всяк випадок вулицю, сміливо кажіть однокінному візникові: готель«Росія»,«Прага»(або яка вам сподобалася) - 40 коп.! Впевнено сказана адреса і сума вселяють візникові, що ви - не новачок, і він без жодних розмов доставить вас за призначенням. Сорок копійок - це «державна плата, що була встановлена від вокзалу до будь-якого з готелів, окрім дуже віддаленої від вокзалу - Лаврської. Втім, за певних умінь і наполегливості ви можете доїхати і за 30 коп.. Парокінному візнику за той же шлях пропонуйте, знову ж таки впевненим тоном, 80 коп., - максимум рубль ... » На площі в пануючому, на перший погляд, хаосі можна побачити певний порядок. Люди в кашкетах з червоними околичками і великими мідними літерами «К» на грудях голосно виголошували назви кращих готелів, обіцяючи потенційним постояльцям безліч всіляких зручностей. Це були комісіонери - молоді браві хлопці, найняті власниками готелів. Зрозуміло, що їм не особливо вірили на слово, оскільки під гучною назвою «готель», часто переховувався який-небудь пересічний притон.

Найбільш фешенебельна вулиця Києва - Миколаївська

Києву були притаманні гостинність і привітність. Готелів вистачало всім. Найбільш фешенебельними вважалися «Гранд-Готель», Ноtel de France, «Бель-В’ю» та «Європейська» на Хрещатику, а також «Метрополь» на Великій Володимирській вулиці.

«В їх першокласних номерах, - повідомляла реклама, - розкішні умови, уважні слуги, власні екіпажі, комісіонери, телефон та інше». Номер «зі зручностями» коштував від рубля до тридцяти на добу, до того ж свічки, білизна і самовар оплачувалися окремо.

Люди з середніми статками могли задовольнитися готелями другого класу, яких у Києві було набагато більше, ніж суперзіркових. Насправді, вони мало чим відрізнялися від перших, але чого не зробить «біла кістка», щоб не вдарити "обличчям в бруд»! В химерних для столиці Південно-Західного краю назвах «Малоросія», «Дрезден», «Росія», «Петербурзька», «Австрія», «Англія», «Брістоль», «Версаль», «Ліон», «Марсель», «Італія»,«Прага»,«Берлін»,«Краків»,«Сан-Ремо»,«Лувр»,«Лондон», «Рим», «Неаполь», «Женева»... читалася чи не вся географія Європи. Втім, існувала і «Нова Женева», але в більш скромному, ніж узбережжя швейцарського озера, місці – на Коз’єболотній площі. Власниками цих та інших готелів були підприємці Іваницький, Позняків, Кане, Михельсон, Афанасьєв, Бугайов і багато інших. Їхні імена, на жаль, загубилися в історії.

Наше агентство нерухомості знає і цінує історію міста, і пропонує квартири в оренду в центрі Києва та центральній частині Подолу.

Відчуйте себе Киянином, зніміть квартиру подобово в центрі.

Матеріал взято з книги "Скорботна Нечутливість" Олександра Анісімова.

Нещодавні статті

Teren Plus 1996-2024

This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policyand Terms of Service apply.

×

Швидкий зв'язок

Додатково

×

Дякую!
Ваша заявка відправлена.

Сталася помилка під час створення заявки